Власний особистісний і педагогічний портрет
Я – вчитель, донька, жінка і мама трьох дітей.
І все це намагаюсь поєднати в собі.
Любов до дітей, до педагогічної праці, прищепила мені моя мама – Світлана Йосипівна, вчитель молодших класів. Дивлячись на неї, на те як вкладає душу у своїх учнів, ще у середній школі я мріяла , що буду вчителем, хоча ще не вирішила, яким саме. І тут, як доля, в старшій школі з’явилась вона , великий педагог, майстер своєї справи, нова вчителька - Злобова Зоя Йосипівна. Вона зацікавила мене математикою, дала поштовх при виборі професії. Тепер:«Я– вчитель! Вчитель математики!» Ці слова промовляю з особливим почуттям, саме завдяки їм.
Я займаюсь улюбленою справою. Саме тому вчуся подобатися своїм учням, дарую добрий настрій та щодня вкладаю у дітей свою любов. Намагаюсь знаходити у кожному щось позитивне, розвивти його. Радію успіхам у навчанні кожного учня. Оскільки якщо є успіх, то у дитини є бажання повторити його, і це стимул вчитися.
Ставлячи за мету навчити дитину математики навчаю своїх вихованців насамперед: розуміти практичне значення предмету, свої можливості; показую їм радість успіху, відкриття, творчого злету.
Я завжди учень, і щодня намагаюсь відкрити, щось нове для себе. Як творча людина не полюбляю звичайні уроки, тому намагаюсь внести щось своє, нестандартне, щоб це дітям запамяталося, дарувало радість відкриття, залишило слід в душі. Учні чекають від мене цікавих уроків, активних, незвичайних , як вони самі. Підготовка до цих занять займає так багато часу. І є ще родина, діти , а в добі всього 24 години. Але я – учень: наполегливо вчуся; опановую нові технології; не боюся ламати стереотипи, пізнавати та застосовувати нове. Я вчуся долати всі перешкоди, і в мене це мусить виходити, адже я - вчитель, донька, жінка і мама трьох дітей.
